Розмовник

uk Робота   »   tr Çalışmak

55 [п’ятдесят п’ять]

Робота

Робота

55 [elli beş]

Çalışmak

Виберіть, як ви хочете бачити переклад:   
українська турецька Відтворити більше
Хто Ви за професією? Mes-ek----r-k -e--apı--------? M_____ o_____ n_ y____________ M-s-e- o-a-a- n- y-p-y-r-u-u-? ------------------------------ Meslek olarak ne yapıyorsunuz? 0
Мій чоловік – лікар за професією. K---- d-k-or. K____ d______ K-c-m d-k-o-. ------------- Kocam doktor. 0
Я працюю медсестрою на пів ставки. Ben y-r-m---n---m-i-e---a----ça-----o-um. B__ y____ g__ h______ o_____ ç___________ B-n y-r-m g-n h-m-i-e o-a-a- ç-l-ş-y-r-m- ----------------------------------------- Ben yarım gün hemşire olarak çalışıyorum. 0
Скоро ми будемо отримувати пенсію. Y--ında-eme--i ola-a--z. Y______ e_____ o________ Y-k-n-a e-e-l- o-a-a-ı-. ------------------------ Yakında emekli olacağız. 0
Але податки високі. A-a -er-i-e--yüksek. A__ v_______ y______ A-a v-r-i-e- y-k-e-. -------------------- Ama vergiler yüksek. 0
І медстрахування дороге. Ve--as--l-k----ort--ı-y--se-. V_ h_______ s________ y______ V- h-s-a-ı- s-g-r-a-ı y-k-e-. ----------------------------- Ve hastalık sigortası yüksek. 0
Ким ти хочеш колись стати? N--o---k is-iy-r---? N_ o____ i__________ N- o-m-k i-t-y-r-u-? -------------------- Ne olmak istiyorsun? 0
Я хотів би стати інженером. Mü----i---lm-k-i-tiy-rum. M_______ o____ i_________ M-h-n-i- o-m-k i-t-y-r-m- ------------------------- Mühendis olmak istiyorum. 0
Я хочу навчатися в університеті. Ün----s-tede -kum---is----rum. Ü___________ o_____ i_________ Ü-i-e-s-t-d- o-u-a- i-t-y-r-m- ------------------------------ Üniversitede okumak istiyorum. 0
Я практикант. Be--s--jye---. B__ s_________ B-n s-a-y-r-m- -------------- Ben stajyerim. 0
Я заробляю небагато. Fa--a -------yoru-. F____ k____________ F-z-a k-z-n-ı-o-u-. ------------------- Fazla kazanmıyorum. 0
Я проходжу практику за кордоном. Y----dış---- --aj ----yo-u-. Y___ d______ s___ y_________ Y-r- d-ş-n-a s-a- y-p-y-r-m- ---------------------------- Yurt dışında staj yapıyorum. 0
Це мій керівник. Bu--eni- -e-i-. B_ b____ ş_____ B- b-n-m ş-f-m- --------------- Bu benim şefim. 0
Я маю люб’язних колег. Hoş ----d-ş--r-- ---. H__ a___________ v___ H-ş a-k-d-ş-a-ı- v-r- --------------------- Hoş arkadaşlarım var. 0
На обід ми завжди ходимо до їдальні. Ö-l-n--ri -e---a-t-ne--idi---u-. Ö________ h__ k______ g_________ Ö-l-n-e-i h-p k-n-i-e g-d-y-r-z- -------------------------------- Öğlenleri hep kantine gidiyoruz. 0
Я шукаю роботу. İ---rıy---m. İ_ a________ İ- a-ı-o-u-. ------------ İş arıyorum. 0
Я вже рік безробітний / безробітна. Bir y-ldı---şsi---. B__ y_____ i_______ B-r y-l-ı- i-s-z-m- ------------------- Bir yıldır işsizim. 0
У цій країні є забагато безробітних. Bu -l-----ç-- i-si- -a-. B_ ü_____ ç__ i____ v___ B- ü-k-d- ç-k i-s-z v-r- ------------------------ Bu ülkede çok işsiz var. 0

Пам’ять потребує мови

Про свій перший день у школі згадує більшість людей. Однак що було до того, вони вже не знають. Про перші роки нашого життя ми майже не маємо спогадів. Але чому це так? Чому ми не пам’ятаємо те, що ми пережили немовлятами. Причина в нашому розвитку. Мова і пам’ять розвиваються майже одночасно. І щоб мати змогу дещо пригадати, людина потребує мови. Це означає, для того, що вона переживає, вона повинна вже мати слова. Науковці проводили з дітьми різні тести. При цьому вони зробили цікаве відкриття. Ледь діти навчаються говорити, вони забувають все те, що було до того. Таким чином, початок мови є початком спогадів. За перші три роки свого життя діти дуже багато вивчають. Щодня вони переживають нові речі. Також в цьому віці вони накопичують багато важливого досвіду. Однак все це втрачається. Психологи називають цей феномен дитячою амнезією. Залишаються лише речі, які діти можуть назвати. Особисті переживання зберігає автобіографічна пам’ять. Вона діє як щоденник. В ньому зберігається все те, що важливо для нашого життя. Так автобіографічна пам’ять формує також нашу ідентичність. Але її розвиток залежить від вивчення рідної мови. І нашу пам’ять ми можемо активізувати лише за допомогою нашої мови. Речі, які ми пережили, коли були немовлятами, звісно не зникають повністю. Вони збережені десь у нашому мозку. Але ми більше не можемо їх викликати… – дійсно жаль, чи не так?